Дихання весни знов розкрило ніжну душу природи.
Дихнула раз, другий і набралося сонце відваги.
Ось спалахнув радісний та життєдайний променів вальс.
Гаряче повітря сипнуло на земну щедру вроду.
Заметушилися, побігли швидше мовчазні хмари
І в усмішці широкій розпливлося блакитне небо.
Що суджене людині, хоч небагато ще їй треба...
Кохання, щастя, сяйво дня і мелодія флояри.
Та щире слово від близьких і вірних друзів почути.
Весна... Підвелася, потягнулася, оглянулася.
Все зеленіє, одягає живу красу після сну.
Вогонь в очах, гріє віра. Нам цю весну не забути.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868728
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.03.2020
автор: Маг Грінчук