Неспала ніч. Дивилася кохання.
Вона й сама попала у полон.
Допоки не зійшла ще зірка рання,
Вона була з коханням в унісон.
Всі поцілунки в сни свої сховала,
А скільки ласк побачила за ніч…
Вона в собі зірок не рахувала,
Була одна з собою віч-на-віч.
А день настав, пішла спочити трохи,
В різноголоссі стомлених пісень.
Мовчали у ровах чортополохи,
Їй снилося кохання цілий день.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868659
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.03.2020
автор: Віталій Назарук