Легенько і тихо ступаю
По росяних тих споришах,
Що килимом рясно вкривають
Подвір"я.Радіє душа,
Що знову покликати можна
Спогади, наче птахи,
Сідають вони на порожні
Обійстя й старенькі дахи
Хатинок, де ми проживали
І гойдалки - досі скриплять,
Дитинство вони колихали
Отак з пів століття назад.
А ще поспіша пригостити
Смачними плодами мене
Груша, котра ще родити
З роками не перестає.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868632
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.03.2020
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський