Люмінофорові світи та безіменні стіни -
а в тебе зорі на зап'ястях.
Солодкі метелики зіткали павутину,
яка не дає тобі впасти.
Мов телепорт крізь втрачені мрії -
твої етюди.
Шкода, що люди минають, старіють
без слів і труду.
Та зорі не згаснуть, така вже сила
дурманного пилу.
Ти знову стискаєш колюче мірило -
цвях у могилу.
Хтось любить халву лиш на стадії меду,
й багато не треба,
А хтось життя лиш на стежці до неба -
гедонічна потреба.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868623
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.03.2020
автор: Дарія Борисович