-Чому, Дмитре неуважний
Став такий до мене?
Запитала в мить Оксана
-Ложка дьогтю в бочці меду?
Обіцяв ти вірним бути
І найкращим чоловіком
Ніжних слів давно не чути
Обіцяв кохать до віку
На таксі возив спочатку
Тепер їду я в метро
Може возиш ним коханку?
Ходять чутки́ вже давно
-Що придумала, Оксано?
Мені соромно за тебе
Така ти у мене гарна
Подивися у люстерко
Тебе бачуть тисячі
Коли мчиш ти у метро
Не лише водій таксі
І сусід глухий Петро
Тож гордися, Ксюшо тим
Нехай люди очі рвуть
Такий в світі я один
Певно й гроші збережу
Посміхнулася дружина
Обняла свого Дмитра
-Не від тебе в нас дитина
Головне, що й я одна
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868615
Рубрика: Поема
дата надходження 19.03.2020
автор: Валентина Ярошенко