Бетоном гарячим пашіє пролетарський дух,
І шириться небом чутка весела -
Завітає у місто всенародний друг
І з визвольним маршем знесе хутори та села.
І поле пшеничне скропить тужливий дзвін,
у тиші суворій ікони замруть над складами.
і чорний конвеєр шляхетно розносить "амінь" -
молитву із кузні металургійного храму.
Марш сурмить про гарячий серповий похід,
і лицарі з нетрів риють широкі траншеї:
"А ну ж, хлопаки, тут і хліб наш гарячий, і піт
навік затаврують просту робітничу ідею".
Безмовні паломники, де ваші мудрі боги,
які вас ліпили в солодкі та тихі години?
Траншеї мовчали, й самотні лапаті сніги
ховали піски скам'янілої сірої глини.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868608
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.03.2020
автор: Дарія Борисович