1.Спали в тиші гори,
Сонечко дрімало,
А в лелеки горе –
Ледве шкандибало.
В ранах його ноги,
Й крила не здійняти,
Тож не має змоги
В небеса піднятись.
Пр. Журяться тополя
І рясна смерека:
«Житиме в неволі
Молодий лелека».
1.Полював раненько
Мисливець із луком,
Врятував лелеку
І полегшив муки.
А як осінь гори
Вкутала в тумани,
То й лелеку вгору
Підняла й тримала.
Пр. Раді і тополя,
І рясна смерека,
Бо тепер на волі
Молодий лелека.
19.11.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868606
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.03.2020
автор: Ганна Верес