Якось сумно за світ, за цей Ноїв ковчег,
Вберегти його, наче, не сила.
Від пустотності сумно і сумно від черг,
Знов жалі напинають вітрила.
– І куди ви пливете, який материк
Зачекався на ваші візити?
В сітях тиші заплутався вранішній крик:
Повертати пора всім кредити.
Час торішні борги повернути весні
За надію та віру в любові…
У пташини – дебют. Дуже мирні пісні
На якійсь обнадійливій мові.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868546
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.03.2020
автор: Шостацька Людмила