Ця весна проростає незвично і знАково:
Лихоманить серця, всім болюче однАково.
То хронічного зла навісне перевтілення…
І пливе в небеса лиш молитва про зцілення.
А Життя Джерело гірко з муки здригається;
Мудрість – з болю росте, і прозріння з’являється:
Тихо сіймо Любов і турботу про ближнього –
І розвіється зло на веління Всевишнього.
Помолімось всією родиною – Україною:
Вже весна проростає надії калиною…
Гляньмо в очі – хай душі тепліють, зближаються,
На бігу, у турботах, цього не трапляється…
Вже весна пелюститься, та віє морозами,
Аномальна весна з непростими прогнозами,
Та чекає усіх рідна хата з родиною,
Будьмо, браття, здорові – разОм з Україною!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868527
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.03.2020
автор: Світла(Світлана Імашева)