Накрутивши на руки віжки,
Поганяють вітри роки.
– Зачекайте іще хоч трішки,
Помовчіть же злі язики.
Дам по жмені вам срібла-злата,
Не гоніть скакунів мерщій.
Може вам замаленька плата? –
Ще рубіни є на кущі.
Можу я заплатити й словом,
Скільки скажете – стільки дам.
Ви ж прикрийте мене покровом,
Як на сповіді сам-на-сам.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868505
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.03.2020
автор: Шостацька Людмила