Маленькі білі пелюстки
лягли на килим весняного саду.
Пройшов їх зоряний момент,
цвітіння мить залишивши позаду.
Все промайнуло наче сон,
Залишив спогадів крихкі хвилини.
Спіймали серце у полон
п'янкого квітня чарівні картини.
Все пролетіло, відгуло,
пилок зібрати бджоли забарились,
бо всипало рясним дощем,
духмяні трави свіжим небом впились.
Все відпочило та й пішло
землі вдихати свіжі аромати,
то ніби молодість прийшла
свої етюди юні малювати.
Нам всім невпинно треба йти...
Весною дихати, цвітінням жити,
щоб ми в майбутньому змогли
своїм безсмертям зорі окропити.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868469
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.03.2020
автор: Олег Крушельницький