Відкрию щастю настіж двері,
пущу кохання на поріг
і ляжуть думи на папері
відлунням пройдених доріг.
В якому ви блукали полі,
які топтали й де стежки?
Сумливо усміхнуся долі,
що ділить яву на стібки.
Буття долати п’ядь за п’яддю,
у скрині часу берегти –
як вишивати лише гладдю,
це не дорога до мети!
Не спиться вдосвіта, під ранок…
Новий етап о цій порі?
Босоніж вийду я на ганок,
пущу кохання на поріг!
17.03.2020
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868428
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.03.2020
автор: Олександр Мачула