***
Пробач свого блудного сина,
Вкраїно розкішна моя!
До тебе піснями полину,
Крізь гущу дібров і поля.
Знайду той куточок, де мати
В могилі лежить, під хрестом.
І, мов сирота, рідна хата,
Поросла чіпким бур’яном.
Вклонюся зажуреній школі,
Що вивела в люди мене;
Благатиму ще раз у долі –
Хай горе важке омине.
Ланами уквітчані сходи,
Стрічають обачливо нас.
Весняних птахів хороводи
Дарують мрійливості час
© Copyright: Корнейчук Пётр Ефимович, 2020
Свидетельство о публикации №120030806876
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868400
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 17.03.2020
автор: Петро Корнійчук