Чи це приказка, чи казка,
А чи видумка чиясь...
Ви послухайте, будь - ласка,
Я і сердивсь, і сміявсь...
Ми сиділи за обідом:
Тато, мама, брат і я...
Мама з татом говорили,-
Про вдову й її дітей,
Люди їх усі жаліли,
Й підсобляли кожен день...
Я сказав, що чув їх діти,-
Всі маленькі як пшоно...
За столом всі засміялись,
Усім весело було...
Я образився, скривився,
Вже хотів з-за столу встать...
Тато з мамою сказали:
- Та не так воно було,
То ти, сину, помилився,-
Так як каша, не пшоно...
Я подумав й зі сльозами
Сказав дуже голосно:
- А хіба не все одно,
Чи то каша, чи пшоно?...
Брат Максим у нас смішливий,
Веселіш за всіх сміявсь,
Він від сміху аж давився,
І під стіл від сміху впав...
Там він з котиком зустрівся,
Й коту весело було...
Лиш мені було не смішно,
І образливо було...
Я той сміх не забуваю,
Його згадують щодня:
Тато, мама, брат й котисько,
Їх той спогад звеселя...
Друзі теж зі мной гуляють,
Вони теж мене питають,-
Чи мені не все одно,
Чи то каша, чи пшоно?..
Я вже звик й не ображаюсь,
Разом з ними й я сміюсь,
Бо й мені вже все одно,
Чи то каша, чи пшоно...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868349
Рубрика: Жартівливі вірші
дата надходження 17.03.2020
автор: геометрія