Ходжу за любов’ю, ходжу й не знаходжу,
Одні на путі міражі.
Просив погадати стареньку ворожку,
Та замість любимих – чужі.
Вкрадається в душу настирливий холод,
Хоч в серці постійна весна.
І я все блукаю, блукаю по колу,
Та бачу… Любові – нема.
А той, хто любов свою стрів ненароком,
Враз обертом йде голова.
Ходив по краях, а любов то під боком,
Він просто не бачив сліда.
А весни співають, а весни сміються,
В медунках співучі гаї.
Дві долі буває часами зійдуться
І змовкнуть тоді солов’ї.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868294
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.03.2020
автор: Віталій Назарук