Нам не треба ні квентінів, ні тарантін,
бо життя й так багате на вибрики.
Пандемія корону вдягла й карантин
довелося без вибору вибрати.
Хто кмітливіший був, не сонько й не кретин,
а господар з практичною жилкою,
той затарений не на один карантин,
не оливками і не аджикою.
Гречка, борошно, сіль, туалетний папір
сірники, мило, хліб із оліями.
Не врятує від глупства ні ладан попів,
ні стежки, забобоном овіяні.
Цілування ікон не скасує "кранти".
Ні поклонів биття із молитвою.
Вчить вітатися зігами нас карантин.
Та людину не з кожного витворить.
Тонни масок збарижили ще перед тим,
як розверзлися річища паніки.
Крізь кордони закриті і крізь карантин
наші ринуть навспак до "Титаніка".
Розглядаю одну з наймиліших картин:
поцілунки "взасос" із обіймами.
Попри смерть, війни, голод, чуму й карантин,
не рідіє країна дебілами.
© Сашко Обрій.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868256
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.03.2020
автор: Олександр Обрій