Дороги-змійки доторкалися не вперше...
Ти тінню ходиш - бачу і мовчу.
Слова розсипані - не позбирати перли.
Дзвенить студеним відголоском чур.
І стільки тихих днів із вітром прошуміли.
Засуха, потім тріщини землі.
Невже ріка чуттів душі не обміліла,
Бо сни втонули в таємничій млі.
Ти ходиш тінню - ніжний розсип поцілунків
Повітряно, мов крапельки води.
І чути мені голос зовсім близько й лунко:
- Не йди, на хвильку зупинись, не йди.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868227
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.03.2020
автор: Світлая (Світлана Пирогова)