Прослало літо стежечку до осені
Через поля й медовий світ садів.
Хмаринками біленькими на просині
Ще серпень милувався і радів
І сонцю, котре ранкам посміхалося,
І річечці, і кучерям беріз,
І гіллю, що із вітром колихалося,
Й рибалці, що забрів у верболіз.
Забрів у воду він ногами босими,
За поплавком уважно споглядав,
І дні, і ночі рахував до осені,
Тоді стає прозоріша вода.
Мої літа також пливуть до осені,
Лишаючи на скронях білий слід.
По стежці йду із сивими вже косами,
Вона ж веде туди, де сонця схід.
26.02.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868169
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.03.2020
автор: Ганна Верес