Це був той рік, як не зійшли тюльпани,
Коли земля промерзла до країв,
Коли країну, юну й безталанну,
В гарем забрати кожен так волів.
Вона ж ніколи не була рабою,
Не уявляла, як без волі жить,
Хоча брати й вважали між собою,
Що підкорити може геноцид.
Пройшлися тілом злі голодомори,
Топтали душу чоботом заслань,
Та тільки хто народи ті поборе,
В яких дрімає вічности вулкан?
Брехнею очі заліпили вбогій,
Водили колом, як на водопій.
Коли немає ззовні допомоги,
Доводиться змагатися самій.
В той рік тюльпани не зійшли, ні маки,
Холодною всім видалась весна.
Як мирні плани не вдали́сь ніякі,
За діло споро взялася війна.
Таких історій в світі є чимало,
Хоч хто би що за благо дій не плів.
Та як би зло нас горем не ламало,
Ми виживем! країна – й поготів!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867941
Рубрика: Поетичні маніфести
дата надходження 14.03.2020
автор: Оксана Дністран