Покидайте, лелеки, чужі небосхили.
Вас крильми зазивають карпатські смереки.
Виглядають навшпиньки. Доріг не згубили?
Між шовкових шляхів ще блукає ваш клекіт?
Виглядає птахів над байраком калина
І весільне змережує по́тайки вбрання.
Може, їх спокусила привітна гостина?
Осоружне й лелекам втомливе скитання.
Розганяє задумливість з бо́розен поле:
Чорногузи весну принесу́ть із собою —
І розгла́дяться зморшки, і ви́щезне кволість,
Підведу́ться вздовж засіви хлібним розвоєм…
Прабатькі́вська земля вас чекає, лелеки,
Сиротиною квилять на слупах гніздечка.
Переситить молочно-кісейна далекість —
То дослу́хайтесь поклику власних сердечок.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867850
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.03.2020
автор: Valentyna_S