Немає спокою. Нема.
Душа у грудях хоч й німа,
Як птаха в клітці, б’ється дико,
І тільки в серці чутно звук
Що каже нам: «тук-тук, тук-тук, -
Дивись, бо може статись лихо!»
Немає снігу, хоч й зима,
Вночі надворі скрізь пітьма
Земля чорніє разом з небом,
І лише вдень зникає страх,
Хоч сонце десь є у хмарах
Закутане, ніби як пледом.
Немає миру. Скрізь – війна.
У світі править Сатана
І все вирішують лиш гроші.
Серед зневір’я і брехні
Душі спиняються на дні,
Хоч люди ніби то й хороші.
Немає у людях добра,
Відома істина й стара, -
То місце пустим не буває,
Тож проникає в пустоту
Зло помаленьку в душу ту,
Яка віру в добро втрачає.
12.01.2020р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867799
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 13.03.2020
автор: Павло Коваленко