Не шкодую, не зову, не плачу. .

Переклад  на  українську  мову  відомого  вірша  С.Єсєніна
"Не  жалею,  не  зову,  не  плачу  .."

Сергей  Есенин
Не  жалею,  не  зову,  не  плачу

Не  жалею,  не  зову,  не  плачу,
Все  пройдет,  как  с  белых  яблонь  дым.
Увяданья  золотом  охваченный,
Я  не  буду  больше  молодым.

Ты  теперь  не  так  уж  будешь  биться,
Сердце,  тронутое  холодком,
И  страна  березового  ситца
Не  заманит  шляться  босиком.

Дух  бродяжий!  ты  все  реже,  реже
Расшевеливаешь  пламень  уст.
О  моя  утраченная  свежесть,
Буйство  глаз  и  половодье  чувств.

Я  теперь  скупее  стал  в  желаньях,
Жизнь  моя?  иль  ты  приснилась  мне?
Словно  я  весенней  гулкой  ранью
Проскакал  на  розовом  коне.

Все  мы,  все  мы  в  этом  мире  тленны,
Тихо  льется  с  кленов  листьев  медь...
Будь  же  ты  вовек  благословенно,
Что  пришло  процвесть  и  умереть.

=  =  =  =  =  =  =  =
переклад  :

Не  шкодую,  не  зову,  не  плачу,
Все  мине  мов  бiлих  яблунь  цвiт,
Полонений  золотом  я  в`янучим,
Не  поверну  знов  юнацьких  лiт.

Як  колись  не  буде  серце  битися,
подих  вiдчуваючи  зими.
Рiдний  край  березового  ситцю,
Вже  не  звабить  босонiж  пiти.

Мандрiвничий  дух  все  рiдше  й  рiдше,
Полум`я  розпалює  в  устах,
Втрачено  назавжди  юну  свiжiсть,
повiнь  почуттiв  i  блиск  в  очах.

Вже  скупiшими  стають  бажання,
Життя  моє,  наснилось  ти  чи  нi  ?
Нiби  навеснi  в  гучному  раннi
На  рожевiм  проскакав  конi.

Ми  не  вiчнi,  всi  колись  пiдемо,
Мiдне  листя  ллється  до  землi.
Хай  повiк  буде  благословенним,
Що  прийшло  розквiтнуть  й  вiдiйти.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867790
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.03.2020
автор: Веселий песиміст