Сірий день крізь сірі хмари
В сірі душі загляда,
Промінь сонця ледь крізь сірість
Сонцемрійно спогляда.
Сірий дощ на сіру землю
Сумно стелиться рядном.
Сірий вечір огортає
Мокру вишню за вікном.
Сірі миші поховались
В сірі нірки від біди,
І на щастя, змиє мряка
Ледь помітні їх сліди.
Сірий день вдяга настирно
Сад у темні сіряки,
На обніжку он завмерли
Злісносірі будяки.
Сірий голуб сів магічно
На посірене гілля,
Простір неба його манить
І очікує земля.
Сірість зникне сіроплинно
На окраїнах буття,
Кольровість розфарбує
Сірі сходинки життя.
Сірі душі побіліють
В чистих водах джерела,
А барвисті знов засяють
В божій іскрі від тепла.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867743
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.03.2020
автор: Світлана Воскресенська