Біль не стухає... Знов пече у грудях,
Мрії погасли, наче й не було.
Не можу показати це на людях,
На сміх піднімуть, лисе вже чоло…
Погляди різні – мрії однакові,
І біль один, та є ще горде – я…
Ми не стояли вдвох на рушникові,
Ще наша в небі не зійшла зоря…
Як відболить, зійде зоря кохання,
Тоді за руку стежкою удвох.
І поцілунок буде без вагання,
І соловей ще заспіває - «тьох».
Своїй коханій щастя лише зичу,
Любов свою у серці я ношу.
Собі терпінні в Бога я позичу,
Її тоді на танець запрошу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867703
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.03.2020
автор: Віталій Назарук