Летіла ластівка додому...
До поки серденько не спить,
морів минула темну воду,
присіла похапцем на мить.
Духмяна ніч і шепіт всюди,
не забарилась - здійнялась,
наповнила повітрям груди,
в безкрайнє небо піднялась...
Не має часу - хвилі линуть,
у грудях серце тріпотить,
а синім небом хмари плинуть,
Земля вогнями мерехтить.
Не видко сліз в чужому краю,
не видно болю, самоти...
Все ж краще тим, хто друзів має,
батьківський дім куди прийти.
Ти не подінешся нікуди,
коли збереться вся рідня,
коли покличуть рідні люди,
у край гостиного тепла.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867647
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.03.2020
автор: Олег Крушельницький