Крутнулася куля землі на градус,
Завечоріло, смуток є, - нехай!
Та поміж іншим: тихший він за радість,
Ґрунтовніший, хоч часом понад край.
У вікнах сутінки – от в серці віє смуток!
Минають дні, мов стерті п’ятаки…
Знов у дитинство не дано вернутись,
Та просто тиша, тиша навкруги.
Та прийде час. Неспішний. Тихий-тихий.
Просвітлений, прозорий, гарний час,
Що дасть душі широкі, дужі крила
Та впевненими в собі зробить нас.
Зробить він нас добрішими, чистіше,
Сильнішими на кожний новий день.
Смуток не серці… він завжди тихіший
За радість, що услід за ним іде.
11.03.2020
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867616
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.03.2020
автор: dovgiy