Ти свій образ залиш на початку,
Щоб не нісся, як тала вода,
Мамо, люба, дай сину на згадку,
Два життєвих надійних крила!
Я пригадую, рідна, часами,
До цих пір шаленіє душа,
Що тоді я не слухався мами,
А бувало і чимсь ображав.
Та тепер, ти повір, я змінився,
У душі моїй лише любов.
Ще з коханням своїм не зустрівся,
Хоч до нього вертаюся знов.
Пригорни, як колись це бувало,
Не гони мене в інші світи.
І дозволь, щоби серце кохало,
Поможи мені щастя знайти!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867600
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.03.2020
автор: Віталій Назарук