Я чую голос лиш один-єдиний,
Який належить одному тобі
І зразу бачу ті волошки сині,
Які завжди ти дарував мені
Бродили тихо в пшеницях і житі
Вдихали пахощі, розкидані, як квіт
До ніжноти були приємні миті
І нам так щиро посміхався світ
Кружляло щастя, ми його збирали
Горнули до серденька і душі,
Бо ми так чисто і по справжньому кохали
І до цих пір ми зберегли в житті
І скільки років, вже не передати
Та ми його плекаємо завжди
І не стомились ми іще кохати,
Бо забагато не бува весни...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867597
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.03.2020
автор: Наталі Косенко - Пурик