Виноград змією в’ється,
Вистачає в полі цвіту,
Та, чомусь, мені здається,
Чогось не вистачає світу.
Шикування у шеренги
Надпотужно сильних армій
Будує ноєві ковчеги
У підсвідомості захмарній.
Відчуття патріотизму,
Навіяне нав’язливо,
Серця готує до цинізму,
До добра — нема чого.
Серед історій непростих,
Які роками зіткані,
Мало душ об’єднаних,
Здебільшого — розділені.
Тихо байдужістю мовчати
Людина потайки звикає,
Та не буває скраю хати,
На окраїні — буває.
Птаха у віконце б’ється,
Сонечко пече зенітом,
Мабуть, друзі, не здається —
Таки щось коїться зі світом.
© [i]Денис Стаценко
Долучайтеся до мого віршованого
Telegram-блогу — [url="https://t.me/joinchat/AAAAAEZT31kLPB1jx3nJxw"]«Дурлики»[/url][/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867547
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.03.2020
автор: Денис Стаценко