Все та ж дівчина в чорному пальто
красою зачаровує своєю.
І дотепер, з народжених землею,
мене так не приваблює ніхто.
Вона — єдиний сенс мого буття.
Моє кохання. І якщо відверто,
то рятувала безліч раз від смерті
вже тим, що увійшла в моє життя.
Яскравий вогник серед темноти,
що душу зігрівав мою роками.
Зоря дороговказна між світами,
я за тобою йду — лише світи.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867406
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.03.2020
автор: Сергій Вітер