Вечір, зникло вже сонце з очей,
Розсипались на небі зорі,
Скільки вікон, стільки і історій,
Скільки днів, стільки і ночей.
Вулиці освічені ліхтарями,
Час від часу місяць прогляда,
Ця історія була не з нами,
Коли самотні були у вечірній час.
Серед облич у натовпі людей,
Твоє мені здалося наймилішим,
Десь раптом зник натовп цей,
А ти один залишився.
Не будіть, якщо я сплю,
Цього вечора сидим на підвіконні,
Ти ніжно обіймаєш, я какао п’ю
А ті зорі на небі не виспались, сонні
З іншими усе по - іншому буде,
А з тобою – ніжно і затишно,
Зайве все піде в нікуди,
Справжнє ж назавше залишиться.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867184
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.03.2020
автор: Іра Задворна