Заблукала душа в тенета…
Ба, не зчулася, і коли.
Тож ослабло крило для злету.
Не туди і думки вели.
Виривалась вона щосили,
Рятувалася, як могла.
Це душа була її сина,
Що до прірви його вела.
Мозок рветься в матусі й серце:
«Як же бути? Її ж дитя!..
Маю бути за нього в герці.
Мо’, й своє покладу життя».
6.01.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867123
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.03.2020
автор: Ганна Верес