Чарівну квітку в кришталеву вазу
ми ставимо, наливши вкрай води,
та забуваємо її уже одразу
і свіжості шукаєм. Як завжди…
А що ж вона, позбавлена коріння?
Духмяніє, силкується цвісти,
але не випаде зронити їй насіння…
Цієї квітки дітям – не зрости.
Такий сумбур трапляється частенько…
Аби кошлатим думам дати лад,
не варто кришталем дочасу дзенькать.
По пахощі й красу – ідіть у сад!
05.03.2020
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867048
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.03.2020
автор: Олександр Мачула