Сині проліски розквітли у моїм саду,
Ніжно, щиро і привітно усміхаються.
Я уже, напевно, й слів потрібних не знайду,
А не сказані Тобою – лиш вчуваються.
Сині проліски розквітли у моїм саду,
Я в ту синь, мов в Твої очі, задивляюся.
Їх ніколи не забуду, мабуть, на свою біду,
І до пролісків щомиті повертаюся.
Сині проліски розквітли у моїм саду,
Їхні очі прямо в серце мені дивляться.
Де б ходила, з ким бродила б, а до них іду,
І на мене, мов Твої докори, - сипляться.
05.03.2020 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867028
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.03.2020
автор: Валентина Рубан