1.Я спішу до криниці,
Що видніє в долині,
Щоб набрати водиці
Й напоїти калину.
Та криниця глибока,
В ній вода, як сльоза,
Та долина широка,
Поспішу розказать.
Приспів: – Де вода, там калина, –
Я повторюю знов,
– Де козак, там дівчина,
А між ними любов.
Ла-ла-ла-ла-ла-ла-ла,
Ла-ла-ла-ла-ла-ла.
Де козак, там дівчина,
А між ними любов.
2.Заглядаю в криницю
І, як в дзеркалі, бачу
Унизу на водиці
Личко миле, юначе.
Два портрети дивились
З глибини із води.
– Може, ноги стомились,
Коли йшов ти сюди?
Приспів. (Той же).
3.– Я прийшов до криниці,
Що видніла в долині,
Щоб напитись водиці
Й напоїти калину.
Поки вдвох поливали,
І дівчина, й козак,
Народилось кохання,
Та не сміли сказать.
Приспів. (Той же).
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866926
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.03.2020
автор: Ганна Верес