Лоза росте по скелі вгору,
Шипи впиваються в граніт.
Малюнок дивного узору
Лишає рози темний слід.
Вершина снігом оповита,
По схилах стеляться мохи.
Осіннього туману пута
Вмивають краплями роси.
Плете невпинно павутину,
Пускає промені живі.
Скали обвила сіру спину
Безжально дряпає її.
Гірська красуня - дика роза,
Веде нерівну боротьбу.
Сковзають листям терпкі сльози
Печаль приховує свою.
Голодні очі не дістануть
Живі рожеві пелюстки.
Руками хижими не зірвуть,
Шипи розірвуть на шматки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866895
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.03.2020
автор: Олег Крушельницький