Музика сфер у повітрі загусла,
мов у борщі — смаковита квасоля,
наче у небі замріяність бусла.
Рагуль з гальорки: "Давай уже Цоя!"
Вдалеч за бусликом всі полетіли.
Вслід проводжав нас, махаючи, сонях.
Казку зненацька заскочило тіло
криком горили: "Іґрай уже Цоя!"
Музика лине, правічна, безкрая.
До, ре, мі.. до, ре, мі... ре, мі... фа, соль, ля.
Все б нічогенько. Та крик довбограя
збуджує дух спіритичного Цоя.
Бидлу покійничок здався на біса?
Дзен огортає, немов парасоля.
Ні, не зіграють, ба навіть, на біс вам
Лєтова, "Арію", Віктора Цоя!
Видно, гальорці, на музику "класти".
Що ж, не дивуйтесь: наступного разу
в мене з колонки заграє Поплавський,
вивівши геть екзорцизмом заразу.
Раптом замовкла горлянка бурмила.
Стихла гальорка, набравшись "у дрова".
Врешті, гноївка своє відбурлила.
Час і мені замовляти... Зіброва!
© Сашко Обрій.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866888
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.03.2020
автор: Олександр Обрій