Вона ішла тернистими шляхами,
Колола свої ноги колючками.
Шукала довго втоптану дорогу
Й над грішною, собою, перемогу.
О, скільки лиха й сорому стрічала!
У трясовинні часто застрягала.
Вночі і вдень блудила манівцями,
Хтось шарпав тіло брудними руками.
До болю свою душу натомила,
Розбила серце, радість розгубила.
Безвихідь, глухий кут, шляху немає.
Безсила, вгору руки простягає:
-О, милий Господи з ясного неба,
Моїй душі у Тобі є потреба.
Пізнала Господа, вклонилась Богу,
І Він вказав та випростав дорогу.
©Галина Брич
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866727
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.03.2020
автор: Галина Брич