Роздавала доля даруночки.
Кому зірочку, кому квіточку.
Потемнілими древніми рунами
Два листочка упали в річечку.
Попливли за водою тихою.
Не прибитися їм до берега.
Зашумів очерет пихою –
Я сто літ тут. І я стану деревом.
На зорі очерет шепочеться,
В темну воду річну зірка падає.
Як же світі оцім жити хочеться,
Кожна хвилька його серце радує.
Роздавала доля даруночки.
Кому сонечко, кому ніченьку.
Кому вітру легкі цілуночки,
Кому спогади, кому пісеньку.
І співають її радісно,
Хто тихесенько, а хто голосно.
Бо дарунки у долі правильні,
Лише їх зрозуміти болісно…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866627
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.03.2020
автор: Олена Бокійчук