МИТЬ ШТИЛЮ
Дивлюсь на гладь води… Смиренно…
Мов не було зітхань, печалей…
Той штиль так спокоєм натхненно
Зове у лабіринти далей.
Аж піниться моє блаженство,
В рядки лягають рими плавно…
А де ж шалене навіженство,
Невже схоронене безславно?..
О, се питання риторичне…
Ще мить якась і – зміна форми!
А гладь і штиль – епізодичне,
За ними знову хлинуть шторми!
МОЁ БЛАЖЕНСТВО...
Смотрю во гладь воды кипучей:
И будто не было печали!
То штиль, то шторм такой могучий
Мне дарит лабиринты дали.
И пенится моё блаженство:
Ложатся рифмы резво в строки!
Строфы благое совершенство...
Тут, жизнь, я вновь учу уроки!
м. Будва, липень 2019. Наталія Калиновська.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866567
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.03.2020
автор: Наталі Калиновська