Пробач мене, але,..
але за що і сам не знаю.
Ніколи ж нам не було зле,..
я до сих пір тебе кохаю ...
Не йди, побудь,
скажи хоч слово,
мовчанням душу не катуй,
На те дається сила мови,
вже краще словом розшматуй ...
Чогось, чомусь,
ми все себе шукали
в світах, серед чужих, в собі…
А, ось і ми,..
і що ми взнали,
що ти в мені, а я в тобі …
Повір, так легко
спалити крила, не літати,
А раз піднявшись
вічно падати униз,
Без слів
кохання квіти розтоптати,
залишивши болото й слиз ...
Пробач, не йди,..
пробач, не йди і не мовчи,
дослухайся хоч зараз до зізнання,
Почуй його
і про кохання прокричи,
бо може ця весна його остання …
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866556
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.03.2020
автор: Ivan Kushnir-Adeline