)
Стежка, виткана росами,
Мене в осінь веде
Із дощами й морозами,
Де коротшає день.
Пробіжуся я стежкою,
Під роками прогнусь,
Сивиною-мережкою
Зацвіту-приберусь.
Доля казкою сивою
Вимережує слід.
Десь була я щасливою,
Десь радів мені світ.
Не завжди небо зоряне
Посміхалось мені,
Та була я нескорена –
Серця жар пломенів.
На побачення з юністю
Поспішаю я знов,
Щоб напитися мужності,
Вкотре стріти любов.
Знову щоб закохатися
В срібнодзвони роси
І собі в цім зізнатися:
Я в полоні краси!
4.10.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866500
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.02.2020
автор: Ганна Верес