Кораблик кохання по морю пливе,
До себе, так манить, до себе зове.
Несуть його хвилі далеко у даль,
Мелодія лине, десь грає скрипаль.
Кораблик кохання, пливи не барись,
Мій любий керманич, ти тільки вернись.
Попутнього вітру тобі і добра,
На тебе чекатиме берег і я.
Гойдаються хвилі в блакитній воді,
Лишаються схили самотні, одні.
Десь чайка озвалась, так тихо до нас,
Мабуть привіталась в ранковий цей час.
В обнімку із небом уже горизонт,
Кораблик кохання, то зовсім не сон.
То мрія у серці далека моя,
У дійсність її перетворюю я...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866428
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.02.2020
автор: Тетяна Горобець (MERSEDES)