Бувало не раз, скаженів людський натовп.
Кричить, верещить, бо лихий.
Палити надумав дівча. І пихато
Знанням і несхожості ворог, чужий ...
А ось і на іншому краї землі
Втішається рабству, нарузі, неволі,
І звозять здалеку лихі кораблі,
В ніщо і в нікуди загорені долі ...
А ось вони далі кричать на весь світ
Про вищість якусь і руйнують несхоже,
Усе незнайоме сховали за дріт,
Озлоблене піниться з нелюді море ...
[b]А ось вони сунуть у рідні степи,
Хизуються тим, що минуле й неправда,
І блазні для них наче в полі стовпи,
Як розум дріма, оживає бравада ...[/b]
Як можна пробачити це і пройти,
Як можна у цьому кудись заховатись?!
І знову, і знову в минуле сліди,
Не віриш, що знову таке могло статись?!
На щастя, завжди оживає весна,
То він, то вона, то він, то вона,
То музика з серця знаходить дорогу,
То хтось до своєї чи інша до свого ...
То він, то вона ... ви мов зорі у небі,
Без слів і без зустрічей, і без вагань
Очима, польотом пташиним, журбою
І смутком вечірнім на мить тільки стань ...
Щезає оце із ненависті море,
Його не існує, нікчемне, пусте,
Немов виростають за горами гори,
Коли щось людське раптом в небо зросте ...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866404
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 29.02.2020
автор: Дружня рука