Було і так – похмурий і затятий
Немовби скнара, я ховав в журбі
Усе, чого у серці так багато,
Що не було призначене тобі.
А ти прийшла, мої свіча і свято,
Мій кращий лікар від усяких бід, –
Я все віддав, зламавши сховку ґрати,
Одну тебе покинувши собі.
І в прах зійшли усі мої тривоги,
І недовіри тінь у світлі мре,
Бо знов мене покликала в дорогу,
Бо слід твій час ніколи не зітре.
Багатий духом той, хто дасть убогим,
А вбогий той, хто завжди лиш бере.
Алecь Звoнaк
Дзіва: Санет 3
Было і так: пануры і зацяты,
Нибыта скнара, я хаваў глыбей
Усё, чым серца і душа багаты,
Што не было прызначана табе.
А ты прыйшла, маё святло і свята,
Мой лепшы лекар ад усякіх бед, –
Я ўсё аддаў, зламаўшы сховаў краты,
Адну цябе пакінуўшы сабе.
І ў прах зляцелі ўсе мае трывогі,
И недаверу цен адскочыў прэч,
Бо ты ізноў паклікала ў дарогу,
Бо след твой час ніколі не сатрэ.
Багаты духам той, хто дорыць многа,
Убогі – хто не дорыць, а бярэ.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866378
Рубрика: Поетичні переклади
дата надходження 28.02.2020
автор: Валерій Яковчук