Небо плаче дощем...
Сіре місто накрила
дуже дивна, зовсі́м нетипова зима.
Час її вже мина, а вона й не сніжила,
все чекала чогось, тепер дуже сумна...
Не розтане в долоні холодна сніжинка,
лиш краплинкою з неба привіт передасть.
Цей привіт від зими, як прощальна журбинка:
"Повернуся за рік, якщо Бог шанс цей дасть".
Своєчасність важлива! Час є швидко мінливим.
Пролети́ть й не повернеш того, що бажав.
Що чекаєш завжди, ти, як справжнього дива,
й по самісінькі вінця цим наповненим став.
Та коли надто довго, зачарованим бувши,
тверезієш потрохи, зрозумівши одне -
надто пізно буває! Сподівання не здійснивши,
присмак, кольору щастя на жаль, кудись йде...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866375
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.02.2020
автор: Tanita N