Переконався – не любила,
Їй не душа - фізична сила.
Моя любов для неї міф,
Їй треба силу для утіх.
Коли бриніло тепле слово,
Здавалося, що все чудово.
Та це була пилюка в очі,
А я надіявся щоночі…
І відбуло все – відлетіло,
Душі не стало, лише тіло.
Та я живу, бо треба жити…
А, як прожити й не любити?..
Коли любов у кулаці,
То її видно на лиці.
Хоч кажуть, що любов рушій…
Та, як любити без душі?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866178
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.02.2020
автор: Віталій Назарук