Село, моє рідне-село,
що квіткою в горах розцвіло.
Ти моє,натхнення в житті,
міцність і сила,для моєї душі.
Брожу,по твоїх вулицях,
хоч в день,хоч вночі,при ліхтарях.
Вони як перлина,село прикрашають,
нічному селові,краси добавляють.
Ти знаєш-а якби,там,всього небуло,
але ти,навіки у душі моїй,моє село.
І хай,куди я по світу мандрую,
про тебе я думаю,й душею відчую.
Відчую тебе,бо я,є дитина свого села,
що в Углі родився,в Углі моя сімя.
І те,що я з Углі,я не таю.
а навпаки,я говорю,кричу у віршах,ще пишу.
Красою твоєю,зачарований я,
бо,щоб тебе описать,не знайду,я слова.
Красу треба,нести у людській душі,
село моє рідне-ти снишся,мені у своїй красі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866163
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.02.2020
автор: Бабич