Цей недоречний дощ, і я гуляю містом,
де проросла бруківка, як гриби,
і де години з дозволу доби
ростуть утовщ і їм стає затісно
Хтось приправляє місто темінню, мов перцем,
і в ніч відходять діти, пси та жебраки,
дефіси вислизають з-під бо/но/то/таки,
дехто знімає ремінь, дехто - серце
Я посміхаюсь, посмішка моя іде луною
і відбивається від склянок з аперо,
щоб трохи згодом, у квартирі, змусити перо
пригадувать, як місто стало мною
26.02.2020
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866159
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.02.2020
автор: Wiggily