І знов цей сон: вогні, вечірнє місто,
Бруківка мокра, ллє, немов з відра,
Течуть по склі краплини, мов намисто...
Це справді сон, чи лиш уяви гра?
Грімниця наше небо ділить навпіл,
Ніби на "до" і "після" зустрічі з тобою.
Ми долі у новий з'єднали розділ,
І все минуле сплило за водою.
Трамвай завмер, знеструмлений грозою,
Якось містично, моторошно трішки,
Та ми удвох, під парасолькою одною,
Гайда вперед по калабанях пішки.
Не знаємо, що далі нас чекає,
В майбутнє не заглянеш, як в люстерко.
Та навіть в сні надія не згасає:
Після грози з'являється веселка.
© Зоряна Кіндратишин
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866129
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.02.2020
автор: Зоряна Кіндратишин